З яких волокон складається килим та як їх розрізняти.

Зміст:

• Вовна
• Шовкові нитки
• Бавовна
• Мерсеризована вовна
• Лляна пряжа
• Синтетичні волокна
• Штучні волокна (віскоза)
• Визначення типу волокон

На протязі століть у виробництві килимових виробів використовували природні волокнисті матеріали:
високоякісну вовняну, бавовняну, лляну пряжу, шовкові нитки або пряжу.

Дуже рідко зустрічаються в складі килимів мохерова вовна, верблюжа або козяча вовна, або волосся Яка:
Верблюжа вовна характеризується низькою зносостійкістю й тому використовується рідко, головним чином тоді, коли необхідне одержання певних колірних відтінків.
Цінний мохер (вовна ангорської кози) додасться для одержання ще більш бархатистої нитки.
Козяча вовна є недостатньо еластичною для ворсу, але її використовують для зміцнення ниток основи й обметування бічних країв.
Вовна Яка, також досить тверда, зустрічається винятково в старих і антикварних килимах, виготовлених у Тибеті.

Вовна.
Найбільш цінним волокнистим матеріалом для одержання ворсової пряжі, являється вовна різних порід овець.
Вона використається як для створення ворсу, так і в якості матеріалу ниток основи й утоку – тканої основи килима.
Вовна певних порід овець, яка у міжнародній термінології іменується «килимова вовна», є найбільш цінним волокнистим матеріалом.
Завдяки захисним властивостям, а також наявності лускового шару – кутикули, килимова вовна легко поглинає до 28 % вологи.
Вона володіє здатністю виділяти вологу в атмосферу сухого повітря, при цьому покращуються кліматичні умови приміщення і знижується здатність вовни накопичувати електростатичні заряди.
Для основи відбираються міцні, дещо тонші вовняні нитки, або конопляні, лляні чи бавовняні нитки.

Шовк.
Шовкові нитки в сучасному килимарстві використовуються в досить обмеженій кількості, а саме, в окремих деталях при виробництві деяких видів ручних килимів.
Шовк віддавна вважається одним із самих шанованих природних продуктів.
Килими із шовку відрізняються особливою елегантністю й підкресленою добірністю, вони характеризуються специфічним шовковим глянцем і неперевершеним блиском.
Оскільки, шовк відрізняється високою гігроскопічністю, шовкові килими не слід піддавати тривалому впливу вологи.
Шовкове волокно є еластичне і міцне на розрив. Підраховано, що під впливом власної ваги воно рветься при довжині 50 кілометрів.
Використання міцної, що витримує високе навантаження шовкової нитки, дозволяє одержати незрівнянно високу щільність плетення.
Неперевершений “рекорд” поставлений у Китаї, де була сплетена надтонка структура із приблизно 10,8 млн. вузликів.
Це відповідає приблизно 3,3 вузликам на міліметр по ширині й висоті.
Таке надтонке плетиво було включено в книгу рекордів Гіннеса (авторство належить фірмі Тюркас, Карлсруе).

Бавовна
Бавовна – це природне волокно, яке відоме з древніх часів. Його історичною батьківщиною є Індія або Китай.
Бавовна використовується як матеріал тканої основи (ниток основи й утокових ниток), вона добре зарекомендувала себе як основа для утримання килимових вузликів, інколи вплітається у килимовий ворс (у вигляді мерсеризованої бавовни).
У старих і антикварних килимах, наприклад, туркменських, бавона використовується іноді для оформлення білим контуром невеликих деталей візерунка.

Мерсеризована бавовна.
Якщо обробити бавовняну пряжу під напругою в розчині їдкого натрію за методом, який розроблений в першій половині 19 століття англійським хіміком Джоном Мерсером, вийде: мерсеризована бавовна – матеріал, що відрізняється шовковистим глянцем.
Хімічна обробка покращує одночасно здатність до фарбування і приблизно на 25 % підвищується міцність на розтягування.
Мерсеризована бавовна використовується для плетення килимів у Туреччині (Кайзерія), в індійській частині Кашміру й рідко в Пакистані. Вона додає виробу вид шовкового килима. У торгівлі такі “шовкові імітації” називаються всюди “оманними” (“Blender”). На турецьких базарах мерсеризовану бавовну представляють туристам під наступними назвами: деревний шовк, рослинний шовк, шовкоподібний матеріал, іпеклі. Такі найменування, покликані завуалювати правдиве походження матеріалу, не просто вводять в оману, але є зовсім помилковими.

Лляна пряжа.
Лляну пряжу використовують головним чином для виготовлення килимових виробів машинного, рідше ручного способу виробництва (гладких). Вона буває чистолляною (100 % лляних волокон, а також може містити до 8 % хімічних волокон) і напівлляною (лляних волокон не мен­ше 30 %). За способами отримання лляну пряжу поділяють на лляну (з льону чесаного) і пачосову (з пачосів) відповідно мокрого або сухого прядіння.
За обробкою вона буває сировою, вареною, вибіленою і фарбованою.

Однак, задовільнити потребу населення в килимових виробах на сучасному етапі неможливо без застосування нових волокнистих матеріалів. Так, застосуваннясинтетичних та хімічних волокон і ниток допомагає створювати килими з визначеними споживними властивостями (підвищеною зносостійкістю, звукопоглинанням, негорючістю),
дозволяє значно розширити процес виробництва.

Синтетичне волокно.
Для виробництва килимових виробів широко використовують поліамідні, поліефірні, поліакрилонітрильні, поліолефінові (поліпропіленові) волокна. Синтетичні волокна частіше можна зустріти в тафтингових килимах, особливо серед так званих трендтоварів. Багато імпортерів пропонують килими із поліакрилового волокна. Килимові вироби, виготовлені з синтетичних волокон мають ряд переваг: легко чистяться, стійкі до забруднення, стійкі до дії мікроорганізмів та різних комах, мало знижують пружні властивості при підвищеній вологості. Особливе значення для килимових виробів має стійкість до багаторазового згину. Під дією навантаження ворсова поверхня розщепляється, окремі волокна надломлюються і руйнуються в основі килимової поверхні.
Так, встановлено, що якщо стійкість до згину вовни прийняти за 100 %, то стійкість поліамідного волокна більше 700, поліолефінового (поліпропілен) – 480, нітронового – 10-25, віскозного – 5—11, мідно-аміачного – 0,9-2 %.

Штучне волокно.
Зі штучних волокон в килимарстві застосовують віскозні і мідно-аміачні (модифіковані).
Так як, ворсова поверхня підлогових килимових виробів зі звичайного віскозного волокна швидко збивається в компактну масу,
втрачає пухнастий вигляд, швидко забруднюється, то в килимарстві значне розповсюдження одержали модифіковані віскозні волокна килимового типу (мтілон В) в чистому вигляді, або з мідноаміачним волокном.
Волокно мтілон за зовнішнім виглядом нагадує вовну (м’яке, вор­систе, міцне).
Має підвищену світло і термостійкість: а саме, не вигоряє і не зазнає впливу різних температур, не боїться плісняви і молі.
У повсякденній мові поняття “штучний шовк” широко поширене, однак, його не можна використовувати для позначення типу волокна. Матеріал повинен називатися штучними ацетатними і віскозними (Reyon) нитками. Килими зі штучних волокон і ниток швидко звалюються, а тому й легко забруднюються, втрачаючи свій привабливий зовнішній вигляд.

Натуральний шовк можна відрізнити від штучного шляхом проведення дуже простого тесту проби на згоряння.

Визначення типу волокон методом спалювання.

Тип волокна	Поведінка при спалюванні	Запах	Залишок
Натуральні волокна (льон, коноплі)	швидко згорає світлим полумям	запах паленої бумаги	попіл
Волокна білкового походження (вовна, шовк)	горить повільно	запах рогу (паленого волосся)	грудочки які розтираються в руці
Синтетичні волокна(поліамід, поліпропілен)	різне полум`я, плавиться	різкий запах	грудочки, коли гаряче-тягнеться
Штучні волокна (віскоза)	горить повільно	запах тліючого паперу, оцту	попіл